Самооборона Троєщини

"Айдар" – батальйон, який не скориться олігархам!

За час бойових дій 24 штурмовий батальйон «Айдар» ЗСУ втратив майже 100 бійців. Біля 300 – поранені… Комбат Сергій Мельничук дав сенсаційну прес-конференцію в Музеї на Троєщині.

 В Музеї української пропаганди при журналі "Музеї України"  у  Києві,  відбулася прес-конференція Народного депутата України С.П.Мельничука. Комбат коротко розповів про бойову історію батальйону "Айдар".

Після безсонної бюджетної ночі, проведеної у Парламенті, Сергій Петрович Мельничук знайшов в собі сили, аби зустрітися з пресою. Публікуємо оброблений варіант запису.

 - З чого почався «Айдар»?

- Фактично, «Айдар»  зародився з Майдану. Весною постало питання про оборону Луганщини - край де була слабо представлена Самооборона і потрібно було організувати український спротив.  Відповідно, його треба було піднімати й  очолити. З Майдану я поїхав на Луганщину (С.П. Мельничук має вищу військово-технічну освіту, звільнився з військової служби у 2004 році, маючи звання майор). Прискіпливо збирав людей, працював з Дорожнім контролем,  з представниками  партії А.Гриценка, Радикальною партією. Разом з Т.Юлдашевим зібрали невеликий батальйон, але він розпався, а самого Юлдашева закрили в СБУ (зараз його немає в живих). У батальйона не було озброєння, а сепаратисти після захвату СБУ мали понад 1500 стволів, гранатомети. Проти них було протистояти дуже важко: нас було значно менше. Довелося навіть евакуювати 55 сімей, бо почали палити хати. В Сватово зробили штаб і базу Самооборони, де почали розгортати батальйон. Оцінили ситуацію. Поїхав до Києва і довів керівництву, що на Луганщині треба створити підрозділ і потрібна зброя.

Зброю надали протягом 8 годин, а мене поставили командувати батальйоном. Коли виявилось, що батальйон існує лише на папері, нас попросили перебратися до лісу - боялися захвату зброї.

З часом набрали 20 чоловіків і покликали людей з Майдану. Місцевих не можливо було призвати -  військомати залякували добровольців.

Кинули клич Майдану. Перші люди, які приїхали до батальйону все ж таки були місцеві. Були й з сусідніх областей. 150 чоловік мали через місяць.

Спочатку базувалися  під самим кордоном з Росією, але коли побачили, що за нами слідкує  російська розвідка – виїхали в Старобільськ.

Батальйону допомагав і керівник місцевої комуністичної організації: надав транспорт. Базу зробили у переробному цеху нардепа Ландика Це був практично укріпрайон  з бомбосховищем, кулеметними точками, загородженнями…

Далі були вибори, під час яких ми затримали 14 чоловік, серед них був  російський піп, які зі зброєю в руках громили дільниці…

Пізніше взяли місто Щастя.

Казали - наш батальйон не керований, то не правда! Ми діяли відповідно бойовим розпорядженням. За добу  до початку операції вже знали розташування противника. Місто під час звільнення не було зруйноване. Всі бої були локальні – на дислокації противника. Завдяки авіаудару нашої малої авіації,  противник був наляканим,  і  це дало можливість зайти в тил та розмінувати стратегічний міст.

Наступна операція – Металіст. Саме в цей час з нами була  Надя Савченко…

Загалом  ми пройшли 12 операцій і всі вони були  успішні. Фактично стали штурмовим батальйоном. Хлопці шуткують, що ми не штурмовий, а загороджувальний батальйон - нас просили залишатися біля інших підрозділів для моральної підтримки.

 - Проти «Айдару» зараз розвернулася кампанія з дискредитації батальйону. Як Ви вважаєте, це кампанія влади, чи олігархів, які напряму зводять з вами рахунки?

- Фактично, всі батальйони на сьогодні мають власників. «Айдар» – батальйон, який залишився не приватизованим. Ми нікому і ніяк не скоримося… Наш український дух не зламний і ми будемо йти до кінця!

-Щодо ваших планів по роботі у Парламенті?

- Потрібна розбудова української армії, військова реформа. Коли Яценюк декларує про витрати на військові дії до  100 млн грн на день, такі дані треба перевірити. В АТО гинуть військовослужбовці,  є поранені  - необхідно організувати їм допомогу. Люди отримують відмову по виплатам за загиблих. Є факти, що в свідоцтвах пишуть зовсім не правдиву причину смерті. Наприклад, прийшло свідоцтво, що хлопець помер від виразки, а ексгумація показала, що від помер від кульових поранень… Це неприпустимо! Винних треба карати!

Зараз сформовані фонди для допомоги таким сім’ям.

-І про полон Надії Савченко...

Сергій Петрович Мельничук прекрасно пам’ятає той день. Тоді група бійців «Айдару» була блокована на території гольф-клубу під Луганськом. Змушені були забарикадуватися у бетонному підвалі. По мобільному зателефонували комбату – просили допомоги. Закінчувалися боєприпаси, від постійних вибухів гранат почалася пожежа – задихалися…

Мельничук особисто зателефонував Надії Савченко, попросивши задіяти бронетехніку сусідів з бригади ЗСУ. Однак, ті не мали прямого наказу.

Надія, яку колеги називали мужиком у спідниці, змогла переконати офіцерів вирушити на допомогу. Важлива деталь – у той день, поруч з Надією була її сестра Віра, яка особисто возила її власним автомобілем…

Кілька айдарівців на чолі з лейтенантом Савченко, розмістилися на броні танку та БТР і по шосе вирушили до гольф-клубу. За кілька кілометрів вони повинні були повернути на другорядну дорогу на вказівнику Гольф-клуб 1,9 км. Але, вказівник був не то збитий, не то бійці його не помітили. Група на повному ходу вилетіла на блок-пост сепаратистів на околиці Луганська. Ті не очікували таких «гостей» - вогонь з гранатометів відкрили не зразу. Танк проскочив, БТР підбили…

Вже потім, в броні нарахували шість попадань з гранатомету…

Самотній український танк мчав вулицями Луганська з ескортом терористів. Було розбито всю оптику. Нарешті їм вдалося пошкодити гусеницю. Екіпаж і Надія Савченко, відстрілюючись, перебігли у якийсь будинок. Командир танку підірвав машину…

Зрозуміло, були оточені. Майже всі українці поранені чи контужені. За кілька годин закінчилися боєприпаси – полон.

Спершу Надію хотіли обміняти на кількох терористів, але втрутилися політики, військовополонену незаконно переправили до Росії, що ще раз підтверджує участь цієї дивної країни в організації війни в Донбасі, почали ганебне судилище… Офіцера Збройних Сил України, бійця 24 штурмового батальйону «Айдар» ЗСУ, що виконувала завдання на території України, захищаючи її територіальну цілісність, без жодних законних підстав, перевезли через кордон, помістили в тюрму.

Рівень звинувачень абсурдний – то вбивство російських журналістів, які незаконно перебували на українській території, оспівуючи «подвиги» терористів, то катування російських солдат, яких згідно заяв Путіна, в Україні нема, і здачу їх «на органи»…

Справа Надії Савченко отримала широкий міжнародний резонанс, її визнано політичним в’язнем.

Надія Савченко обрана народним депутатом України як №1 списку партії «Батьківщина», включена до складу української делегації Парламентської Делегації Ради Європи.

-Ми вважаємо, що Росія повинна без всяких умов звільнити бійця батальйону «Айдар» Надію Савченко! – вважає народний депутат Сергій Мельничук, - Ні у яких «військових злочинах» обвинувачувати її суд РФ не має права! Це – юридичний абсурд! Старший лейтенант виконувала мій наказ згідно Конституції і Законів України на нашій суверенній території. Віримо, що Надія скоро повернеться! Країна повинна знати і захищати своїх героїв!

- Що чекає Україну в майбутньому?

-  Путін не зупиниться. Весною треба чекати наступну наступальну кампанію. І ми повинні вистояти і перемогти!

Комбату передані комплекти плакатів батальйону "Айдар" авторства арт-директора журналу "Музеї України" Юрія Неросліка.

 Підготували Віктор Тригуб, Наталя Іванченко, журнал "Музеї України"

https://www.youtube.com/watch?v=2_Ztum_r6AM

Фото і відео Ростислава  Тригуба

Доброволець батальйону "Айдар", юрист Іван Макар:

Рівень спілкування між Путіним і Юлею дає можливість швидко і без проблем вирішити питання звільнення Н.Савченко, оскільки її обвинувачення абсурдне. Але, видно, немає такого бажання в Юлі. Надія Савченко потрібна Юлі в російській тюрмі для самопіару. Звертатися до суду може і сама Надія, і адвокати. Оскільки вона сидить, то це мають зробити адвокати, які вмонтують ці показання у ту версію захисту, яку вони вибудували. Бійці "Айдару" вимагають негайно повернути Н.В.Савченко, народного депутата України і члена ПАРЄ!

Мер окупованого міста Олександрівськ Микола Греков, доброволець батальйону "Айдар":

Свідчення С.П.Мельничука мають бути донесені до адвокатів Н.Савченко. І хай юристи вирішують як і коли це використати.
Напевно, найпростіше спілкуватися з адвокатами через фракцію Батьківщини. Там хтось обов'язково опікується Надією. Ми на це сподіваємося... Взагалі, ситуація з точки зору міжнародного права, патова. Росія має єдиний гідний варіант, який всі підтримають - негайне звільнення українського і європейського депутата! А бійці "Айдару" продовжують боронити рідну землю!