Самооборона Троєщини

У музеї в Пирогові побили начальника та використовують вогнепальну зброю

У Національному музеї народної архітектури та побуту України ( у Пирогові) відбувся безпрецедентний випадок: побито заступника директора музею Вадима Логвінова.

Нагадуємо, у січні цього року, музей у Пирогові очолив Юрій Бойко, представник команди віце-прем’єра В’ячеслава Кириленка.

Навколо музею у Пирогові не один рік триває закулісна боротьба.

Все почалося з того, що у 2012 році, було звільнено Павла Федаку – директора київського скансену.

На його місце призначили Дмитра Зарубу – віце-президента Асоціації молодіжних об’єднань «Міжнародний молодіжний центр». Враховуючи, що він не мав ні наукового, ні музейного досвіду,  доручив керувати наукою Паньківу І.М, заступнику директора з наукової діяльності. Паньків  завзято зайнявся штатним розписом і впродовж кількох місяців були звільнені досвідчені фахівці, які впродовж десятиліть збирали та будували експозиції музею. - пише https://polperex

Науковці були настільки обурені, що залишили музей без потужної експедиційної та наукової бази, яка збиралась впродовж 40 років – у музейному архіві зараз не знайдеш етнографічних матеріалів, ТЕПів, матеріалів, які б стали у нагоді майбутнім науковим співробітникам та етнографам України.

Пан Паньків  не тільки знищив наукову еліту музею, але й прибрав зі штатного розкладу ключові музейні посади: архітектора, вченого секретаря на суттєво скоротив кількість наукових відділів.

Під керівництвом Паньківа відбулося повне припинення грунтовних науково-дослідних робіт музею, змінилася концепція існування музейної установи, як безцінного історико-культурного, науково-дослідного закладу міжнародного значення.

Корифей музею, Лідія Орел, яку Ігор Паньків цинічно викинув із музею, постійно надсилала запити та листи депутатам, Мінкульту та до преси про стан музею.

Вона постійно приходила до новопризначених міністрів культури і розповідала про знищення пам’яток, про ганебне ставлення музею до народних майстрів, які працюють у скансені понад 30 років, про наукові досягнення музею.

Мінкульт, який врешті почув «Голос Музею»,  звільнив у жовтні 2014 року, Дмитра Зарубу з посади гендиректора музею в Пирогові, спираючись на рішення Апеляційного суду Закарпатської області, щодо повернення Павла Федаки на попереднє місце роботи.

Зарубу звільнили, а  Федаку так і не поновили – чотири місяці музей залишався без офіційного керманича. Саме в цей час загострилося непримириме протистояння між науковими та господарськими відділами наукового закладу, яке вміло нейтралізував Дмитро Заруба.

Прихід нового директора до музею, Юрія Бойка (священика о. Юрія в миру) так і не приніс очікуваного миру колективу. Знову до музею прийшла людина, яка далека від культурологічних, господарчих, економічних, юридичних та стратегічних питань, яка бачить свою місію лише у збереженні архітектурних пам’яток і зовсім не уявляє  розвиток сучасних музеїв просто неба.

Вміло використовуючи простистояння колективу, пан Паньків входить у довіру Юрія Бойка, обмежуючи доступ до новоприбулого директора. Бойко Юрій Анатолійович настільки довіряє Паньківу, що не проводить ні спільних нарад з начальниками відділів, ні відкритої зустрічі з колективом… Виникає враження — боїться показати власну некомпетентність і переховується. Надовго?

Директор починає свої «реформи» з майстрів, які працювали у музеї довгими роками. Він впевнений, що всі майстри,  реалізують не власноруч зроблені вироби, а китайську підробку. Тепер вони платитимуть данину музею в Пирогові.

Обурені майстри вже звернулися і до преси, і до Мінкульту, і до СБУ.

Проявився розкол у колективі. У музеї десятиліттями працюють сімейні династії — у скансені виросли діти, які з дитинства допомагали своїм батькам відроджувати народні традиції: це і сім’я Главацьких, і сім’я Верговських, і сім’я Лідії Орел. Й досі у музеї працюють члени однієї родини, які підпорядковуються різним заступникам директора. Їм є про що поговорити після закінчення робочого дня та на господарчому дворі музею. До того ж, враховуючи, що до роботи працівники добираються на музейному автобусі, по дорозі злі язики перемелюють всі чутки та новини, відроджуючи таким чином старовинні сільські традиції.

Тож, вміло запущена плітка, завжди долітає до незадоволених працівників.

Після низки публікацій щодо дій новоприбулого директора, запускається чутка, що автором статей був заступник директора Вадим Логвінов.

Після «ґрунтовної» психологічної обробки робітників, у начальника гаража, підлеглого Вадима Логвінова, не витримують нерви, і він підступно б’є свого начальника. У Логвінова струс мозку і пошкоджене око.

Відповідні органи займаються цим епізодом.

Постає питання: з ким працює і ким оточує себе новий директор, якщо у музеї вже дозволено піднімати руку на своїх керівників?

В час, коли країна знаходиться в стані війни, ми бачимо війну не тільки у сфері культури, але й у музейних колективах. Йде демобілізація, до своїх рідних повертаються військові, які бачили й кров, і смерть. В Інтернеті проходить інформація про випадки з незаконним використанням зброї.

Нещодавно у музеї теж пролунали постріли – то «розважалися» молодики, які вільно зайшли зі зброєю на Співоче поле і хизувалися своїм вмінням стріляти у мішені.  А що далі?

Цю пригоду у музеї зам’яли. Випадок з побиттям заступника теж планують  замовчати. А як мають почувати себе відвідувачі, якщо підлеглі  піднімають руку на свого керівника? Стріляють... Хто відповідає за безпеку відвідувачів?

Шановний пане Кириленко! Передивіться свої кадрові призначення у музеї в Пирогові — ви за них відповідаєте.

Наш скансен – це європейська перлина, який ми маємо залишити для майбутніх поколінь.

Хвиля музейного спротиву прокидається. Основні події — попереду…

Комітет захисту музею